Що кажуть про путіна російські військовополонені та кого з них хоче обміняти москва. Інтерв'ю з Оленою Висоцькою

Росіян, яких Україна взяла в полон, розмістили по всій території країни. Вони як один повторюють, що не люблять путіна, а росія хоче повернути додому лише елітні формування. 

В той час сотні українських засуджених опинилися в окупації і їхня доля в тюрмах та СІЗО невідома. Частину інфраструктури пошкоджено, були випадки втечі. З якими труднощами стикнулася пенітенціарна система через війну, в інтерв'ю Новини.LIVE розповіла заступниця міністра юстиції України Олена Висоцька. 

Як відбувають термін засуджені та ув'язнені 

— Лютневий наступ росії був раптовим. Як підлаштувалася система, щоб люди, які перебували у місцях позбавлення волі, були у безпеці?

— Повномасштабне вторгнення стало для нас, як для системи, великим випробуванням. Переживають і бояться як засуджені та ув'язнені в СІЗО, так і їхні родичі, адвокати, а також наш персонал. Крім того, у нас з'явилася додаткова функція — утримувати військовополонених ворогів.

Викликом стала робота персоналу на окупованих територіях. Ніхто не знав, як діяти — покинути установу, тікати чи залишитись на роботі, адже тюрма не може функціонувати без працівників. Ми вирішили, що наш персонал йде на простій, щоб не співпрацювати з окупаційною владою.

— Засуджені, які опинилися з лютого на окупованій території, не військовополонені і не цивільні. Який їхній статус і хто за них відповідає до деокупації територій?

— Відповідальність за засуджених і ув'язнених несе окупаційна влада. У нас дуже широка лінія фронту, і майже у кожному населеному пункті є наша інфраструктура, в'язниця або СІЗО. У кожній установі перебуває від 300 до 500 осіб. По-перше, при всьому бажанні неможливо було за добу-дві безпечно та юридично коректно евакуювати таку кількість людей. По-друге, не було підготовлених місць, щоб усіх розмістити.

— Були випадки, коли в тюрми були прильоти, які діяли ув'язнені? Чи були втікачі?

— Втеча є надзвичайною подією для системи, проблемою. Була формальна втеча, але далеко ніхто не пішов. 

Коли був прильот в одну з установ, то 30 людей втекло. Але 29 із них наступного дня самі повернулися, а одного ми знайшли в теробороні 

Я скажу, що не так складно у воєнний стан управляти засудженими, бо вони не хочуть нашкодити країні. Вони розуміють, що будь-яке відволікання сил може бути загрозою для держави.

— Президент Зеленський помилував 400 осіб, які пішли воювати на фронт. Чи з'явилися після цього ті, хто виявляє бажання йти воювати і просить його теж помилувати?

— Так, дуже багато звернень з цього приводу. У засуджених високий патріотизм. Як би страшно не було у війну перебувати у замкненому просторі без можливості виїхати або сховатися, засуджені не створюють додаткових проблем.

Насправді з тих 400 осіб всі пішли на фронт, це не було формальне помилування. Серед них вже є поранені і загиблі. Був жорсткий відбір. Це стосувалося людей з бойовим досвідом, щоб вони були корисними на фронті, а не тягарем для командира. Важливо, щоб людина не скоювала особливо тяжких злочинів — насильство, вбивство.

Не кожен засуджений може подати заяву на помилування і буде помилуваним. Такого немає навіть у зв'язку з воєнним станом

Думаю, що хвиля помилування ще буде, але, можливо, ми змінимо певні критерії, як у мобілізації. Перша хвиля — з бойовим досвідом, потім — без бойового, але з компетенцією, потім — з бажанням брати зброю в руки і так далі.

Російські військовополонені в Україні 

— Україна утримує військовополонених згідно з Женевською конвенцією. Розкажіть, скільки їх, в яких умовах живуть?

— Про кількість ми нікому не говоримо, прозвітуємо після перемоги. Вони перебувають по всій країні, й один обходиться на місяць приблизно у 3 000 гривень. Ми залишаємося цивілізованою країною і дотримуємося всіх норм Женевської конвенції, від харчування та медичного забезпечення до поводження з людьми. Ми таким чином хочемо підвищити рівень утримання наших військових, які потрапили у полон, і залишатися людьми, не опускатися до рівня росіян.

— Який у них доступ до інформації?

— Є книги. Якщо є технічна можливість, то їм вмикають телевізор. Вони дивляться наш марафон.

— А що військовополонені кажуть про війну?

— Всі налякані міфами про нацистів. Вони вибачаються, кажуть, що нікого не вбивали, випадково потрапили в Україну і не люблять путіна. Є шаблони, які вони повторюють, але я цьому не вірю. Хоч їх у нас не б'ють і не катують, все одно вони залежні і розгублені. Тому я не схильна вірити людям, які перебувають у неволі.

Читайте також: Жданов розкрив найближчі плани путіна в Україні

— Як ви підбирали персонал, який з ними працює? Чи були ті, хто відмовлявся?

— Спеціальної процедури відбору персоналу немає, жодної відмови ми не отримали. Це питання одним із перших мені ставили іноземні журналісти, вважаючи, що з військовополоненими не повинні працювати люди, які мають якісь відносини з військовими, спецслужбами тощо.

У нас є працівники, чиї рідні на фронті. Є один чоловік, який працює з військовополоненими, а його син у полоні росіян. Але всі наші люди розуміють, що Україні важливо вигравати юридичні війни, тому просто виконують свою роботу.

— Як наша сторона готує росіян до обміну? Як відбувається ієрархія списків — кого віддаємо, а кого ні?

— Ми не формуємо списки, цим опікується Головне управління розвідки. Але з практики бачимо, що у росіян дуже великий запит на елітні формування, офіцерів. Вони точно ділять людей не так, як ми. Ми намагаємося насамперед забирати з рф наших жінок і поранених.