"Перефарбовував машину і заманював іграшками": як українцям вберегти своїх дітей від викрадачів

Багато хто в дитинстві чув від батьків: "не спілкуйся з чужими", "не відходь далеко, бо вкрадуть" чи "гуляй лише на подвір’ї", проте не всі розуміють, наскільки ці настанови дієві. За офіційними даними, за перше півріччя 2021-го року надійшло більше ніж 7 тисяч заяв про зникнення дітей. Скільки з них було викрадено – точно не відомо. Втім, загрозу становлять не лише незнайомці, а й найрідніші люди, що вирішують через примус "реалізувати своє право на опіку".

Новини.LIVE розповідає, як в Україні знаходять зниклих дітей та як вберегти малюків від викрадачів.

Читайте також: Любов, що межує з насильством: хто намагався викрасти дитину з сім’ї солістів одеської опери та що буде з дівчинкою далі

"Починати пошуки потрібно одразу"

Зазвичай зниклих дітей знаходять протягом першої доби. За словами голови відділу ювенальної поліції Одещини Дмитра Ревуна, найбільша частина з них йдуть з дому за власним бажанням. Ймовірно, щоб втекти від сімейних негараздів. Втім, небезпека викрадень актуальна й досі.

"Останнього разу чоловік спеціально перефарбовував машину і заманював туди дітей іграшками та солодощами. Його затримали після чергової спроби викрадення. Наразі відбувається судовий процес. Також представники ювенальної поліції зв’язалися з Центром соціальних служб, аби дитина змогла отримати необхідну психологічну допомогу. Стосовно неформальних дій – постраждалим безкоштовно забезпечили послуги адвоката", – зазначив правоохоронець.

Дмитро Ревун підкреслює, що окрім базових правил поведінки (не говорити з незнайомцями, нічого у них не брати тощо), дітей потрібно навчати ще декільком корисним речам, які допоможуть запобігти викраденню.

"Я раджу використовувати слово-пароль для перевірки. Наприклад, якщо до дитини хтось підійде з проханням піти разом "щоб допомогти мамі", малюк запитає пароль і у такий спосіб виявить, кажуть йому правду чи намагаються викрасти. Також варто навчити правильно підбирати слова, якщо відбувається напад. Замість "Допоможіть!" краще "Ви не мої батьки!". На це оточуючі реагують швидше", – пояснив голова відділу ювенальної поліції Одещини.

Волонтери з ГО "Всеукраїнська співдружність "Пошук зниклих дітей" беруть активну участь у розшуках вже протягом 8 років. Координатори організації працюють в декількох областях України, постійно тривають зв’язок з поліцією та переглядають соцмережі. Голова спільноти та куратор у Запорізькому регіоні Олександр Курінний заявив, що за 2021 рік їм вдалося знайти 61 зниклу дитину з 62.

"Коли пошуки відбуваються у місті, то ми дізнаємося орієнтовну інформацію у родичів, а потім починаємо оглядати територію та опитувати ймовірних свідків. У разі якщо це сільська місцевість, то ми використовуємо власний дрон. З ним можна проводити розвідку на полі або над водою", – розповів Олександр Курінний.

Окрім квадрокоптера, у розпорядженні волонтерів є власний транспорт, уніформа й навіть генератор для довгих пошукових операцій. Кількість охочих брати участь у пошуках різна, в організації кажуть, що існує потреба у "людських ресурсах".

"Мало хто хоче розшукувати трупи – це великий стрес. Тому я завжди говорю: якщо людина зникла, не треба чекати 3 дні чи йти у райвідділ. Це типова пострадянська звичка. Починати пошуки потрібно одразу. Телефонуєте "102" і розповідаєте усе як є. Якщо існує потреба, вони звернуться до нас", – додав голова ГО "Всеукраїнська співдружність "Пошук зниклих дітей".

Ба більше, з вересня поточного року Україна стала 25-ою країною світу, де на базі соцмережі Facebook запрацювала система оповіщення про зникнення дітей AMBER Alert.

Її суть у тому, що користувачі, які знаходяться у радіусі розшуку, отримують повідомлення з всією необхідною інформацією для розпізнавання дитини чи її викрадача. Застосовуватиметься система лише у тих випадках, коли представники поліції оцінять ситуацію як надзвичайну. Тобто існує небезпека для життя і здоров'я потерпілої дитини.

Пережите викрадення може мати негативні наслідки як для фізичного, так і для психологічного стану дитини. Тому фахівці радять приділяти цьому максимальну увагу.

"Насамперед необхідно забезпечити емоційні потреби дитини – дати почуття безпеки, бути поруч, бути уважним і дбайливим, не наполягати на розмові якийсь час, якщо дитина не хоче. Далі обов'язкове відвідування психіатра чи психотерапевта та дитячого психолога. Людина з профільною медичною освітою зможе діагностувати психічний стан дитини і у випадку посттравматичного стресового розладу, наприклад, порекомендувати медикаментозне лікування. Дитячий психолог проведе терапію (сімейну, когнітивно-поведінкову, можливо, в ігровій формі), щоб у дитини максимально не залишилося психологічної травми в майбутньому та зніме стрес і тривогу", – порекомендувала психологиня Аліна Майбога.

Дитина – головна зброя у війні батьків

Нещодавно в Одесі стався надзвичайний інцидент, коли посеред однієї з вулиць міста чоловік викрав маленьку дівчинку на очах у матері. Як потім дізналося Новини.LIVE Odesa, це був її батько, що вирішив забрати дитину до себе у Молдову, незважаючи на домовленість між колишнім подружжям. І подібна ситуація – не поодинокий випадок.

Наразі в Україні діє організація, яка консультує чоловіків, як правильно "повертати" дитину собі. У ГО "Батько має право" пояснюють це тим, що "у більшості випадків жінки після розлучення вважають дитину своєю власністю" і тому забирають їх разом з собою, не даючи змогу бачитися з батьком.

"Жінки вважають дітей своєю власністю, бо вони їх народжували і видумали нове право власності. Право власності на дитину. Спочатку вони забирають їх з родин, тікаючи чи то до батьків, чи до нових коханців. Волають про те, що нібито над ними чинилось насильство. Вони позбавляють чоловіків після розлучення права на майбутнє з власними дітьми. Що ж залишається батькам у країні тотальної сегрегації прав батьків-чоловіків? Право на повернення дитини! Це єдине право, яке захищене законом і ГО "Батько має право" роз'яснює законність цього права і як ним користуватись, щоб знову жити з власними дітьми", – зазначено у дописі спільноти.

Протидіє цій організації ГО "Публічний контроль", що допомагає жінкам, чиїх дітей силоміць забрали, розшукати та повернути їх. Цікаво, що голови конфліктних сил Олександр Швець та Анна Чайковська знайомі особисто. Ба більше, за словами Швеця, Чайковська спочатку підтримувала створення організації. Але думка кардинально змінилася, коли "Батько має право" почала консультувати її колишнього чоловіка, стосовно того, як викрасти доньку.

"Такі дії вважатимуться порушенням закону лише за умови, якщо один з опікунів за рішенням суду був позбавлений батьківських прав. Тоді він вважається сторонньою людиною", – підкреслив голова відділу ювенальної поліції Одещини Дмитро Ревун.

Дійсно, наразі жоден з батьків не несе відповідальність за подібне "повернення" дитини до себе. Хіба що у процесі не було скоєно інших злочинів. Втім, депутати Верховної Ради підготували законопроєкт, який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Якщо дитину викрали, її можна повернути двома способами – через суд або Міністерство юстиції. У першому випадку матері необхідно подати позов до суду за місцем реєстрації батька-викрадача. До справи також варто залучити орган опіки та піклування. У другому – звернутися із заявою про сприяння поверненню дитини. У документі повинно бути вказано всю відому інформацію, яка допоможе знайти та повернути дитину додому.

"Якщо викрадачем був хтось з батьків, важливо не налаштовувати дитину проти, а максимально викликати довіру до себе, побудувати теплі стосунки та керуватися її бажаннями і безпекою. Якщо ми говоримо про подальші зустрічі, то варто спробувати побудувати план, що дитина робитиме, якщо таке повториться: як подасть сигнал, з ким спілкуватиметься тощо. Якщо викрадач виявляє агресію до дитини – організовувати зустрічі тільки на нейтральній території, у присутності третіх осіб, щоб усе відбувалося за допомогою адвоката. У жодному разі не можна виявляти агресію, негатив чи, навпаки, впадати в істерику, показуючи страх і слабкість", – резюмувала психологиня Аліна Майбога.

На жаль, під час подібних дій мало хто з батьків дійсно піклується про стан дитини. Бажання закріпити за собою статус "головного опікуна" через примус і маніпуляції спотворює ще не сформований світогляд та руйнує психіку. Тому й варто знати, як захистити малюка не лише від зовнішнього "зла", а й внутрішнього.