Збройний кулак Дніпра: у ЗСУ з'явилися війська, здатні атакувати росіян у несподіваних місцях

Перша фаза війни з росією виявила переваги і недоліки української оборони, а також примусила військових стратегів дещо переглянути й оновити організацію спротиву і бойових дій проти окупанта. Зокрема, у тих місцевостях країни, де існує розгалужена мережа річок.

Ці географічні об’єкти з давніх-давен використовувались для спротиву агресору. І, проаналізувавши стан речей, у ЗСУ дійшли висновку щодо необхідності відновлення річкових військових флотилій.

Історія українських річкових флотилій

В України відомо про три найбільші річкові флотилії. Найпотужнішою з них була Дніпровська. Вона з’явилася під час двох російсько-турецьких воєн: 1735–1739 та 1787–1791 років. Після цього флотилія була розформована, а пізніше нетривалий період проіснувала за часів громадянської війни минулого століття, майже 10 років перед Другою світовою війною, два роки під час неї та кілька — після перемоги над гітлерівською Німеччиною.

Дещо довше у ХХ столітті прожила Дунайська річкова флотилія: з 1940 по 1960 роки. Азовська флотилія як військово-морське формування діяла двічі в історії — за часів перших визвольних змагань на початку ХХ століття та під час Другої світової.

Проте, за великим рахунком, авторами створення перших річкових флотилій були запорозькі козаки зі своїми човнами-чайками, які непомітними ховалися в очереті Дніпровських плавнів та зненацька атакували ворога.

Перший дивізіон на Дніпрі

Нині на необхідність створення військового річкового флоту саме на Дніпрі вказують недружні дії нашого північного сусіда — Білорусі, яка неофіційно у різні способи підтримує агресію російської федерації проти України. До того ж варто взяти до уваги, що армія РБ має у своєму розпорядженні 19 суден військово-річкового дивізіону в Пінську та базу в Лоєві, тобто на самому кордоні з нами. Саме тому українським військовим командуванням було ухвалене рішення про створення на Дніпрі військово-річкового дивізіону.

Як зазначили у ВМС України, формування цієї нової військової одиниці почалося у березні 2022 року. З того часу підрозділ набув особового та корабельного складу. Скільки і чого — не розголошується, військова таємниця.

Зараз лише відомо, що звичайні бистрохідні річкові катери переобладнали під військові потреби, встановивши на них відповідне обладнання та озброєння. І ці плавзасоби вже вельми непогано себе зарекомендували. При цьому варто зазначити, що в українських ВМС до цього моменту не було досвіду створення подібного виду військ.

За словами військових моряків, річковий дивізіон передано у підпорядкування сил оборони Києва для підтримки у разі необхідності військ, які діють біля річки Дніпро.

Неоцінена ідея

"Безумовно, створення флотилії річкових сил національного флоту є дуже актуальним питанням", — заявив у розмові з Новини.LIVE один із головних ініціаторів створення річкових флотилій, колишній командувач ВМС ЗСУ Сергій Гайдук.

 

Він додав, що коли був командувачем ВМС, то озвучував цю ідею ще 2014 року.

Скажу відверто: рішення ухвалене з запізненням, потрібно було значно раніше це робити

Зараз важко сказати, що тоді заважало українському військово-політичному керівництву дослухатися до пропозиції "морського вовка". Можливо, виною була важка ситуація в зоні АТО/ООС. А може, щось інше. Втім, факт залишається фактом: 2014 року серйозно цю ідею не сприйняли, бо вважали, що вона була не на часі.

Замість цього тоді вирішили зосередитися на формуванні й оснащенні морської піхоти, відновленні боєздатності угрупувань в морській економічній зоні України і менше звертали увагу на річкову проблематику. І добре, що ця ініціатива була актуалізована після 24 лютого 2022-го...

Річки як військовий потенціал

Україна має значну розгалужену річкову мережу, яка, крім використання у господарських потребах, є природною перешкодою для просування військ. А враховуючи таку диспозицію, за словами Сергія Гайдука, на цих водоймах можна вдало проводити реальні ефективні десантні операції.

Ми маємо не до кінця використаний у військовому плані потенціал таких річок, як Дніпро, Дунай, Південний Буг, Азовський басейн. При створенні флотилії ми проаналізували дії її аналогів часів Першої та Другої світових війн

За словами екскомандувача, ситуація, яка склалася в країні після 24 лютого, змусила здійснити рішучі кроки щодо створення річкових військових формувань, які здатні виконувати завдання як самостійно, так і у взаємодії з іншими військовими угрупованнями.

"Ми вивчаємо досвід сьогоднішньої війни й ту роль і місію, яку відіграли річки, наприклад, при проведенні окремих операцій росіянами на Київському напрямку під час спроби захоплення столиці. Яку роль відіграли і Прип'ять, і Тетерів, і Ірпінь, і Київське море. Тому необхідно використовувати досвід щодо використання річок, гідротехнічних споруд, які дають можливість затримати противника, створити йому перешкоди, зупинити, нанести ураження", — наголосив морський офіцер.

"Ковбасних" колон уже не буде

Як зауважує Гайдук, зараз отриманий досвід треба використовувати, враховуючи наявні військові загрози з білоруського напрямку, щоб не повторити попередні помилки. Росіяни ж теж вчаться, і розраховувати на ті "ковбасні" колони, які тягнулися від кордону углиб країни, не слід — вони вже не повторяться.

Під час лютневого наступу війська рф, на щастя, не до кінця врахували наявність на своєму шляху річок, їхній характер. У цій ситуації їх угруповання не очікувало, що з боку ЗСУ будуть застосовані відповідні піротехнічні пристрої для виведення з ладу гідротехнічних споруд, що приймуться своєчасні рішення і річки будуть розлиті.

Комплекту сил, які б могли діяти на річках, ворога тоді не мав. Окремі випадки використання катерів для ДРГ були, а ось класичного застосування річкових флотилій, на щастя, не зафіксовано. У тому числі й на Київському морі. Хоча у ворога є такі засоби, він їх може перекинути. Зокрема, з Білорусі.

Тому маємо усвідомлювати, пояснює екскомандувач, що річковий кордон у нас проходить з агресором і по Дніпру, і по Прип'яті, й ці фактори треба враховувати. Додамо, що саме ті 36 російських гелікоптерів, які заходили на Гостомель, використовували річку Дніпро як орієнтир: виходили над нею до водозабору біля Вишгорода з обстрілом берегової смуги (спочатку йшли штурмові "Алігатори", Ка-52, услід — транспортні, з десантом), а потім летіли у бік Гостомелю.

Вода — одна, різниця — велика

Отже, на сьогодні Україна має управлінське рішення щодо необхідності створення річкових флотилій. Але річка суттєво відрізняється від моря: ходіння річкою потребує певних навичок, бо морська лоція відрізняється від річкової.

Наприклад, на Дніпрі є шість водосховищ, шість гідроенергетичних гребель, шлюзи, своєрідна гідрографія. Також на річці треба враховувати зміну рельєфу дна і глибин, течії тощо. Крім того, судноплавство річкою у воєнний час потребує єдиного управління для синхронізації дій різних структур, наявність місць постійного і тимчасового базування флотилії, особового складу тощо.

Перший річковий підрозділ сформовано, і він виконує завдання в межах стратегічного напрямку, який є найбільш загрозливим, — білоруського — з можливістю повторного наступу ворога з використанням Київського моря

Як розповів Гайдук, підрозділ має на озброєнні класичні катери, що можуть перевозити та евакуйовувати особовий склад. Водночас ці плавзасоби здатні виконувати функції конвоювання, охорони, патрулювання, ведення розвідки.

"Ці катери створено в кооперації з вітчизняними та іноземними підприємствами. До того ж нещодавно США заявили про готовність передати українській стороні 18 патрульних катерів для здійснення завдань на річках", — додав екскомандувач ВМС.

Водночас він наголосив, що не треба не забувати і про те, що Україна має власний річковий флот, який може бути відмобілізований для виконання військових завдань. Крім того, у країні є власні потужні суднобудівні підприємства, що спроможні та мають будувати вітчизняні броньовані малі катери або добудовувати ті, які стоять на стапелях у незавершеному вигляді. Ці ж самі підприємства потім слід використовувати для ремонту та обслуговування відповідної техніки.

Флотилія не існує окремо

Як наголошує Гайдук, сьогодні не стоїть завдання, умовно кажучи, наплодити безліч річкових дивізіонів. Адже ефективність їхнього застосування полягає у використанні у складі різних угруповань і підрозділів.

Річкова флотилія — не лише плавзасоби і ті, хто ними керують і користуються. Ці угруповання охоплюють сухопутні та власні водолазні підрозділи, артилерію, авіацію, сили ППО тощо, які виконують бойові задачі у координації за єдиним задумом і планом. Тому кількість залучених людей в міру розвитку цієї складової збройних сил буде йти на тисячі залежно від зростання потенціалу та завдань.

Перспектива військово-річкових сил

Після того, як нова Дніпровська флотилія зміцниться та пройде, так би мовити, перевірку боєм, постає цілком логічне запитання: а що далі? Де ще слід очікувати появи річкового військового флоту?

За словами Гайдука, створення флотилії на Дунаї, скоріш за все, зараз не таке актуальне, як, наприклад, на херсонському напрямку. Річ у тім, що на Дунаї ми маємо кордон з країнами НАТО, й у процес використання цієї річки як у військового ресурсу втручаються і політика, і міжнародні, і регіональні важелі й інтереси. Тому не варто хвилюватися, що у найближчий перспективі росіяни полізуть на Дунай зі своїм "русскім міром".

Враховуючи це, розмірковує Гайдук, українській стороні треба усувати загрози від Миколаєва, Очакова, визволяти Херсон і рухатися у напрямку Криму.

Що стосується витрат на формування й утримання по суті нового для України виду військ, то реальну суму зараз навряд чи хтось візьметься озвучити, бо вона коливатиметься і залежатиме від багатьох різноманітних факторів, у тому числі негативних. Таких, як війна.

Водночас слід враховувати і законодавчий аспект. Як пояснив Гайдук, вже розроблено та подано до профільного комітету ВР пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази стосовно діяльності військових формувань.

Колишній командувач українськими ВМС впевнений, що нові флотилії з'являтимуться в річкових акваторіях. Адже досвід показує, що з часом постане питання і щодо створення Азовської флотилії, а потім — Дунайської, Південнобузької, а також на Сіверському Донці. Все залежатиме від військово-політичної ситуації та стратегічних планів військового керівництва країни.